Что такое мудрость? Некоторые приравнивают это понятие к уму, интеллекту, разуму. Да, в этом есть доля правды. Но, на самом деле, мудрость – понятие более глубокое. Ведь мудрость – это не только имеющиеся знания. Это способность пользоваться ими, способность разумно поступить правильно в той или иной ситуации, способность адекватно оценивать свои силы и возможности.
Мудрость у древних славян
Мудрость древних славян заключалась в их мировоззрении, в их взглядах на жизнь. И отражалась она в каждом шаге: в ведении хозяйства, в воспитании детей, в обрядах и праздниках, в традициях и верованиях. Древние славяне четко представляли свое место в мире. Например, они понимали такие вещи, которые были доказаны наукой, как движение Солнца, Земли. Ведь праздники их были как раз в дни солнцестояний и равноденствий. Что уж говорить о славянском календаре, о летоисчислении. Ведь пришло же в голову древним людям вести отсчет времени! Не это ли их мудрость?
Мудрость славян проявлялась и в их суждениях. Например, все материальное, все природное, по их мнению, обладало душой. То есть наши предки понимали, что там, где есть материя, есть и энергетика. И сам человек, как одна из ветвей природы, обладает определенными энергетическими ресурсами, энергетическим потенциалом. Но у человека есть присущие черты и чувства, резко отличающие его от животных. Например, совесть, долг, честность, ответственность.Такие понятия для славян были хорошо известны. Они верили, что жить необходимо по законам морали, чтобы душа снова могла обрести телесную оболочку.
Кроме того, славяне помнили о своих предках, уважали старших, чтили свой род. А для чего они это делали? Казалось бы, во времена, когда нужно выживать самим, было совсем не до предков. Но они понимали, что возраст – это тоже мудрость. Ведь советы старших – самые разумные и правильные. Не случайно, в общине был совет старейшин, на котором решались спорные вопросы, проблемы.
Хранителями мудрости были и волхвы, жрецы. К ним тоже часто обращались за советом, с просьбами провести какой-либо обряд. Просто эти люди были наиболее приближены к богам, а значит – к источнику Высших знаний.
Що таке мудрість? Дехто прирівнює це поняття до розуму, інтелекту. Так, у цьому є частка правди. Але, насправді, мудрість – поняття глибше. Адже мудрість – це не лише наявні знання. Це здатність користуватися ними, здатність розумно і правильно вчинити в тій чи іншій ситуації, здатність адекватно оцінювати свої сили та можливості.
Мудрість у давніх слов'ян
Мудрість древніх слов'ян була у їхньому світогляді, у їх поглядах на життя. І відбивалася вона в кожному кроці: у господарюванні, у вихованні дітей, в обрядах і святах, у традиціях і віруваннях. Стародавні слов'яни чітко представляли своє місце у світі. Наприклад, вони розуміли такі речі, які були доведені наукою як рух Сонця, Землі. Адже свята їх були якраз у дні сонцестоянь та рівнодень. Що вже казати про слов'янський календар, про літочислення. Адже спало на думку древнім людям вести відлік часу! Чи не в цьому їх мудрість?
Мудрість слов'ян проявлялась і у їх судженнях. Наприклад, все матеріальне, все природнє, на їхню думку, мало душу. Тобто наші пращури розуміли, що там, де є матерія, є й енергетика. І сама людина, як одна з гілок природи, має певні енергетичні ресурси, енергетичний потенціал. Але в людини є властиві їй риси та почуття, що різко відрізняють її від тварин. Наприклад, совість, обов'язок, чесність, відповідальність. Такі поняття для слов'ян були добре відомі. Вони вірили, що жити потрібно за законами моралі, щоб душа знову могла знайти тілесну оболонку.
Крім того, слов'яни пам'ятали про своїх предків, поважали старших, шанували свій рід. А навіщо вони це робили? Здавалося б, за часів, коли треба виживати самим, було зовсім не до предків. Але вони розуміли, що вік – це також мудрість. Адже поради старших – найрозумніші та найправильніші. Не випадково в громаді була рада старійшин, на якій вирішувалися спірні питання, проблеми.
Охоронцями мудрості були і волхви, жерці. До них теж часто зверталися по пораду, з проханнями провести якийсь обряд. Просто ці люди були найбільш наближені до богів, а отже –до джерела Вищих знань.
